Теорія співвідношення чинників виробництва: сутність; значення; сучасне тестування

У класичних теоріях торгівля між країнами пояснюється різними в них абсолютними та відносними витратами праці на виробництво товарів, тобто порівняльна перевага виникає лише в умовах міжнародної відмінності продуктивності праці. Однак у цих теоріях не пояснено причин походження порівняльних переваг, які має та чи інша країна – торговельний партнер.

Дослідження чинників, що впливають на товарну номенклатуру й обсяг міжнародної торгівлі, дозволило в 20–30–х роках. XX ст. шведським ученим Е. Хекшеру і Б. Оліну уточнити і доповнити ключові положення теорії порівняльних переваг і сформулювати концепцію факторів виробництва.

У реальній дійсності розвиток торгівлі грунтується не тільки на відмінностях продуктивності праці, й на відмінностях у наділеності країн ресурсами (землею, капіталом, сировиною).Е. Хекшер і Б. Олій спробували довести, що різна відносна забезпеченість країн виробничими ресурсами зумовлює різницю у відносних цінах на товари, що, в свою чергу, створює передумови для міжнародної торгівлі.

Теорія заснована на таких передумовах:

· існує дві країни (А і В), два товари (І і II) та два фактори виробництва (праця L та капітал К). Кожна країна по–різному забезпечена факторами; · товар І є трудомісткий, а товар II – капіталомісткий у кожній країні; · в країнах однакові уподобання (смаки) споживачів; · економіка країн характеризується досконалою конкуренцією; · транспортні витрати відсутні; · виробництво обох товарів у кожній країні характеризується постійною віддачею від масштабу (збільшення кількості праці та капіталу, які використовуються у виробництві будь–якого товару, збільшує випуск товару в тій самій пропорції); · технології обох країнах однакові; · кожна з країн по–різному наділена чинниками виробництва; · міжнародний рух чинників виробництва відсутній; · повної спеціалізації країн на виробництві якого–небудь товару бути не може.

Найважливішим допущенням теорії співвідношення чинників виробництва є різна факторомісткість (фактороінтенсивність) окремих товарів (один товар трудомісткий, інший – капіталомісткий) і різна факторонасиченість окремих країн (в одній країні капіталу порівняно більше, в іншій – менше).

Факторомісткість (фактороінтенсивність) – це показник, шо визначає відносні витрати факторів виробництва на створення певного товару.

Згідно з теорією Хекшера – Оліна, один товар (товар І) трудомісткий, а другий (товар II) – капіталомісткий.



Теоремі притаманна деяка обмеженість, яка полягає в тому, що вона розглядає статичний світ, визначаючи чинники, які впливають на макроекономічну рівновагу в певний момент, а також не враховує, що абсолютні розміри чинників виробництва різні в різних країнах і тому абсолютні розміри доходів на капітал будуть більші в тій країні, що має у своєму розпорядженні більше капіталу. Звідси випливає, що повного вирівнювання цін на чинники виробництва в результаті торгівлі бути не може.

Однак, незважаючи на недоліки, теорія співвідношення чинників виробництва є важливим інструментом аналізу міжнародної економіки, що показує принцип загальної рівноваги, якому підкоряється економічний розвиток. Ця модель міжнародної торгівлі виявилася найбільш придатного для пояснення процесів торгівлі між метрополіями і колоніями, коли перші виступали як індустріально розвинуті країни, а другі – як аграрно–сировинні придатки.

Проте при аналізі товаропотоків у "трикутнику" США – Західна Європа – Японія концепція Хекшера – Оліна стикається з труднощами і протиріччями, на які звернули увагу багато економістів і, зокрема, Нобелівський лауреат американець В. Леонтьев. Він застосував теорію Хекшера – Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США і шляхом декількох емпіричних тестів показав, що умови теорії на практиці не витримуються. Результати досліджень В. Леонтьева отримали назву "парадокс Леонтьева": теорія Хекшера – Оліна не підтверджується на практиці, оскільки праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, а капіталонасичені – трудомістку.

В. Леонтьев пояснює цей парадокс розподілом робочої сили на кваліфіковану та некваліфіковану. Тобто США експортували ті товари, виробництво яких в інших країнах було неможливе чи неефективне внаслідок більш низької кваліфікації робочої сили.В. Леонтьев створив модель "кваліфікації робочої сили", відповідно до якої у виробництві беруть участь не три чинники (капітал, земля, праця), а чотири: кваліфікована праця, декваліфікована праця, капітал, земля.


6525882421044717.html
6525974346285154.html
    PR.RU™